КАФЕДРА СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ НОВОГО І НОВІТНЬОГО ЧАСУ – основний осередок навчально-методичної та наукової роботи Гуманітарного факультету. Місія, завдання та зміст діяльності кафедри грунтуються на реалізації навчальної, методичної, виховної, наукової та організаційної роботи відповідно до програм підготовки фахівців УКУ та спеціалізації кафедри. Базовими орієнтирами її діяльності є науково-дослідницька діяльність у царині ранньомодерної та модерної історії Європи.

Кафедра є базовим навчальним і дослідницьким підрозділом, сфера наукових зацікавлень якого охоплює як вивчення зарубіжної історії в період осучаснення західних суспільств та їхньої глобальної експансії (аж до питань функціонування постіндустріальних та постколоніальних спільнот), так і проблеми контекстуалізації української історії в європейські виміри. В основу наукової діяльності кафедри покладено розроблену її завідувачем д. і. н. Вадимом Ададуровим теорію вписування української історії у європейський контекст. Відтак значна частина подій та явищ наукового життя кафедри тематично охоплює багатопланову сферу взаємодії європейської й української історичних ситуацій. У межах кафедральних наукових проектів особлива увага приділяється археографічним та історіографічним публікаціям. Окрім того, з метою осучаснення методологічного інструментарію досліджень, які здійснюються на кафедрі, велику увагу приділяється науково-методичним семінарам за участю запрошених українських і зарубіжних фахівців.

Кафедру було засновано 2004 року (наказ № 36/к від 01.09. 2004 р.).

Першою її назвою була кафедра загальної історії.

Наказом 100/к від 31. 08. 2008 р. кафедра отримала назву світової історії нового і новітнього часу.

Завідувачами кафедри були:

• к. і. н. Н. Ковальчук ( з 1. 09. 2004 – до 31.03. 2007 р.);
• д. і. н. Я. Грицак (з 1.04. 2007 до 31. 08. 2008 р.);
• д. і. н. В. Ададуров (з 01.09. 2008 р. -).

З 2004 до 2012 рр. кафедра здійснювала підготовку бакалаврів і магістрів за спеціалізацією «Історія Центрально-Східної Європи» з акцентом на вивчення минулого русько-українських земель у складі Речі Посполитої, Австрійської монархії, СРСР.

З 2012 р. рамки спеціалізації було розширено до вивчення історії країн Заходу, з особливим поглядом на контакти між східною та західною частинами континенту, пошук взаємовпливів цивілізаційного характеру (спеціалізація «Історія Європи ранньомодерного та модерного часу). Особлива увага приділяється вивченню історії таких країн, як Франція, Іспанія, Німеччина, США, Австрійська монархія.